Рубрика: #МОЛОДИЙ_БОГОСЛОВ🗯

Тема: «Дорогою в ЕМАУС»

Назва: «Доторкнись і побачиш!»

——————————

Як не помиляюся, одного разу Христос прорік до своїх учнів так: «Багато б хотіли бачити те, що ви бачите і чути те, що ви чуєте..»

Хммммм, ціково..)

Чимало людей у нашому соціумі хотіли б побачити щось вражаюче. Багато охочих знайшлося б, щоб перестрітися з  якоюсь відомою особистістю і поспілкуватися про життя-буття. Майже кожен (не можу говорити за всіх) хотів би побачитися з Ісусом..

Який же Він, той Христос?

Про нього так багато балакають, кожного дня Його цитують і посилаються на авторитет. Минулої неділі Він просить води у жінки-самарянки і вдвох словах підказує їй, як потрібно життя; іншим разом Ісус дає тягла фарисеям і ставить на місце пихатих юдеїв, а нещодавно сталося так, що цей дивак з цілив сліпого від народження чоловіка..

Дивина тай годі! - скажете ви.

Але все, ви б напевно хотіли б зробити з Ним селфі чи зазняти сторіс для багатотисячної авдиторії?!

Нууу, не соромтеся.

Я б теж так зробив👀

Хмммм, цікаво..)

Чи змінився Він, через 2000 років? Чи звучали б по-іншому його слова? Тай чи змогли б ми побачити те, що бачили апостоли-щасливці???

Сьогодні поговоримо про те, як навчитися бачити? Порушимо питання віри і нарешті довідаємося, чому нам, людям так не легко бути щасливими.

Про все те, що вище зазначено та багато іншого розмовляємо зі студентом Львівської духовної семінарії їм. Св. Духа братом Андрієм Олійником

ЗАПРОШУЮ ДО ЧИТАННЯ

❤️

Роздумуючи про сьогоднішнє Євангеліє, хотів би висвітлити три найважливіших моменти, які згодом  допоможуть зауважити цікаві деталі у цій нетиповій історії. Отож, позиції: гріх (або іншими словами: порушується питання, хто згрішив?), віра та страх. 

Чий це гріх???

Дуже часто ми стикаємося із тим, що зустрічаємо на своєму шляху різних людей, які мають непросту долю, адже їм випадає чимоло страждати, особливо через ті чи інші хвороби. Виникає багато запитань: як так? Чому це стається саме з тією людиною? Де Бог і чому Він нічого не робить? У таких випадках набагато важче збагнути і прийняти те, що багато невинних дітей, які навіть не усвідомлюють того, що вони от-от тільки прийшли на цей світ, або ті, які вже народилися із якимись вадами, - безневинно страждають.

Відповіді на ці складні запитання знайти дуже непросто. Ми, люди, до кінця не можемо зрозуміти походження хвороби. Якщо зазирнути на сторінки св. Письма, простежуємо багато випадків, коли Бог у дивний спосіб допускав якусь недугу, щоб промовити до людини. Прикладом цього є фараон, серце якого закам’яніло, і він навідріз відмовився відпускати боговибраний народ; тільки тоді, коли Господь зсилає десять кар на єгипецьку землю, щоб визволити свій люд, правитель змінює своє рішення. Згадаймо прокаженого Йова, який був праведним чоловіком і чесно ходив перед лицем Господнім. Незважаючи на всі свої заслуги, Бог не один раз перевіряє свого праведника, принижує і допускає навіть страшну проказу, щоб випробовати його, як «золото в горнилі». 

В Євангелії чуємо запитання апостолів: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився? Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому!» (Ів. 9, 2-3). Тут варто нагадати, що в Старому Завіті існувало таке переконяння: якщо хтось серед народу був хворий, убогий, нещасний, немав дітей (був безплідний) - це ознака гріха, через який безпосередньо покарана людина. 

Розкажу історію із власного досвіду, яка допоможе краще збагнути те, що на все Господня воля і все, що з нами відбувається точно неспроста.

Кожної суботи наші брати-семінаристи мають можливість практикувати себе в якості капеланстві. Ми відвідуємо спеціалізований дитячий інтернат, в якому лікуються діти, які хворіють з онкологією. 

Одного разу зі мною стався цікавий випадок. Я вже закінчив зустріч із дітлахами і пішов передягатися до каплиці. Коли ми з братами вже зібралися виходити, мені кинувся в око чоловік, який стояв перед дверима і чомусь ненаважився увійти всередину.

Мої друзі пішли додому (в семінарію), адже в нас є дедлайн, коли ми повинні повернутися назад. Я запросив чоловік до каплиці, але зауважив, що він був дуже стривожений.  Мені здалося, що його щось непокоїть, тому почав розпитувати, як він себе почуває? Чи в нього все добре?

Ми так просиділи більше години. Переважно говорив незнайомець, який декілька разів зривався і плакав, як дитина. Він розповідав про свою успішну кар’єру бізнесмена, як вдалося йому досягнув чималого успіху. Але сталося так, що захворіла його дитина. Батько робив все можливе, щоб вилікувати своє чадо, проте найважливішим досягненням для нього стало те, що він почав шукати Бога в своєму житті.

Пам’ятаю, коли цей чоловік виходив з каплиці, нарешті сказав: «брате, ви собі навіть не уявляте, скільки людей навернуло до Бога це маленьке серденько. Ми ніколи не шукали Його, не було бажання та й часу напевне завжди бракувало. Але ця хвороба, ця невинна дитина змінила наше життя»

Дуже не просто сказати, чому саме так відбувається? Чому подібні речі стаються з тими, кого ми любимо? Мені подобається читати коментарі до Євангелій, які написали Отці нашої Церкви. Святий Василій Великий пише про те, що причин виникнення хвороби чимало, але є декілька найпоширеніших варіантів.

Перший - це особистий гріх. Кожна людина падає через свою неміч. Дуже добре, коли християнин сповідається і відновлює контакт зі своїм Творцем. Але наслідки наших прогрішень залишаються, їх потрібно «відшкодувати», тобто понести за них відповідну покуту. Стається часто так, що наслідки нашого гріха впливають на здоров’я.

Друге - зовнішні чинники, від яких людина не залежить. Наприклад, пандемія, яка до сих пір вносить корективи в наше життя. Василій Великий говорить про те, що в такій ситуації християнам потрібно виконувати все те, про що просять їх лікарі; зберігати всі рекомендації і приписи, щоб бути здоровими. 

Третє - це випробування для вірних, людей, які живуть праведним життям для того, щоб утвердити їх у вірі. Господь допускає подібні випадки, як, наприклад, з апостолом Павлом, який згадує, що має колючку Сатани. Це було для нього нагадуванням про смирення і покору, які апостол проніс через ціле своє життя.

Кожна з причин є дуже непростою для того, щоб осмислити все це розумом. Ми не відаємо Божих задумів і того, що нам приготовано. Але, якщо подивитися на будь-яку ситуацію, так би мовити, з «предспективи вічності», можна зрозуміти, що навіть найважчі випробування даються людині, як інвестиція для спасіння своєї душі. 

Наступна складова - віра. 

Питання віри в людському житті потрібно сприймати не інакше, як дар Божий. Тільки від нас залежить, чи розуміємо це, чи ні. Жоден християнин не може називати себе послідовником Христовим, якщо не працює над з стосунками з Богом. Це ж якось дивно називати когось своїм другом, але при цьому не цікавитися ним самим. 

У спілкуванні між собою ми переживаємо різні моменти.  На відміну від позитивних і радісних подій, часто з нами  трапляються різні казузи, які зміцнюють і укріплюють відносини. Словом, справжні стосунки - це праця, якій немає ні початку, ні кінця. Вони деформуються, змінюються або навіть розбиваються… Ці відносини є, цього неможливо опустити чи якось перескочити, адже все це дається, щоб людина навчилася жити в гармоїї з собою та іншими собі подібними.

В Євангельському уривку сліпонароджений говорить про Христа тричі. Вперше, коли на запитання юдеїв, хто відкрив йому очі, він відрік, що чоловік на ім’я Ісус зробив це йому. Другий випадок стається на допиті: фаресеї приводять оздоровленого і, розпитавши його, чують, що це був пророк. Втретє, коли Ісус особисто зустрічається з чоловіком і питає про те, чи вірує він в Сина Божого, на що сліпонароджений відповів:  ВІРУЮ.

Після останньої зустрічі з Христом оздоровлений чоловік визнав його своїм Господом і поклонився до землі. Потрібно розуміти, що в семіцькій культурі юдеї поклонялися Богові. Своїм вчинком сліпонарроджений безсумнівно визнає Ісуса своїм Богом.

Ще один момент, який можемо простежити: віра чоловіка прогресує. Весь час в нашому житті стаються події, які тим чи іншим способом зближують нас з Богом. На жаль, чимало людей забувають про того, Хто їм допомагає, відвертаються, або повертаються до попередньої моделі життя. 

У випадку з героєм цієї оповіді стається навпки. Він проходить три етапи пізнання духовного прозріння: звичайний чоловік - пророк - Син Божий. Я вважаю, що сліпонароджений роздумував про все те, що сталося з ним. Він росте, а заразом росте й розвивається його віра. 

Подібне стається також і з нами. Якщо ми користаємо зі св. Тайн, втікаємо від гріха, вдосконалюємося і розвиваємося, тоді ми прогресуємо. Підкреслюю, стосунки потребують сильної віри в Того з ким дружимо, але це все неможливе, якщо ми не працюватимемо над цим кожного дня.

Остання, третя думка - страх. 

Найперше ми бачимо дві позиції: з одного боку, оздоровлений, який сміливо стоїть перед фаресеями і свідчить про ті діла, які зробив для нього Христос. З іншого - його батьки. Найближчі люди, які перелякалися того, що з ними можуть вчинити: «Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме. Тим то батьки його й казали: Дорослий він, - самого спитайте» (Ів. 9, 22-23).

Дивно, адже батько і мати, які найкраще знали свою дитину, в один момет займають позицію пацифізму. Вони не відмовляються від сина, але й не намагаються його боронити, адже бояться брати на себе відповідальність.

Я вважаю, що все зводиться до одного - страху! Саме це відчуття стає перешкодою дорогою до щастя. Ми боїмося бути просто щасливими. Дуже сподобалася мені книга «Листи Крутеня», автором якої є Клайв Льюїс. У ній йдеться про те, як досвідчений Диявол навчає свого молодого учня, що потрібно знати для того, аби спокушати людей. В одному епізоді автор чітко зазначає, що ціль Бога полягає в тому, щоби сконцентрувати нас на тому, що відбувається саме зараз, тут і тепер. Натомість Диявол акцентує людську увагу на далекому захмарному майбутньому. Він зумисне хоче нас підбурити до різних вигадувань і сумнівів, щоби ми переживали над тим, що станеться із нашою роботою, чи матимемо житло, а як буде із грошима? Все для того, аби затуманити людині голову.

Господь постійно кличе тебе і мене втілювати Його задум, допомагати іншим і вповні смакувати життя. Тільки коли довіримося, покладемося на Бога, зможемо подолати страх. Богослови підрахували, що в св. Письмі 365 разів згадується одна фраза: «Не бійся!» 

Митрополит Андрей Шептицький повторював: «найважливіше в цьому житті знайти своє покликання». Чимало моїх знайомих займаються волонтерством. Ці люди піклуються про хворих діток, разом граються і продять із ними багато часу. Одне із моїх улюблених гасел цих добровольців є таке: через 100 років не так важливо буде, в якому будинку ти жив, скільки грошей лежало на твоєму рахунки; важливим є те, скільки дитячих сердець ти врятував або зробив для них щось вартісне.

Дуже велика небезпека перебувати в постійному страсі, обмежувати себе  в елементарних і необхідних радощах життя. Ми постійно обираємо, кудись скеревуємо плин нашого буття. Історія чоловіка сліпого з народження вкотре нагадує нам про те, що Христос кличе, кожного з нас до того, щоб ми не боялися бути щасливими. Навчає бути сміливими і твердо вірите, що все наше життя в Божих рука.

______________

Редактор: НАТАЛІЯ СТАДНИК

Автор: МАР'ЯН КОСТЮК

___________________

Дякуємо Вам, що читаєте нас!

Розкажіть про наш проєкт своїм друзям!

І найголовніше, не забувайте, що кожен з нас - незбагненний мікровсесвіт зі своєю історією!

Якщо Ви хочете поділитися своєю історію пишіть сюди

👇🏻👇🏻👇🏻 

Інстаґрам: @kostiukmarian

Facebook: Мар'ян Костюк

E-mail: mariokostiuk98@gmai.com