Рубрика: #JUST🧠PEOPLE

«Aquila non captat muscas»

(Орел не ловить мух)

«Віддай кров і отримаєш духа» - так любив повторювати мій викладач. А ще він розповідав дуже цікаву історію про орла. Коли цей птах, досягнувши певного віку, змушений пройти курс «омолодження». У якийсь момент він залишав полювання і повертався у свій сховок. Потім на нього чекала довготривала, але вкрай необхідна процедура оновлення.

Спочатку він здирав із себе пір’я. Дзьобом обскубував крила і залишався майже голим до тих пір, поки не виросте нове. Після цього так само ставалося із величезними орлиними пазурами та дзьобом, які птах розбивав об скелі.

Коли проходив відповідний проміжок часу, й орел відчував себе готовим вийти із свого лігва, він знову повертався у стрій, займався полюванням і ширяв під неосяжним небесним простором.

Цей процес оновлення - дуже болючий, але такий необхідний. Якщо орел хоче літати -  змушений таке робити настільки часто, наскільки в цьому є потреба. У протележному випадку він не зможе здійматися в небо, і це приведе до того, що стане здобиччю для іншого звіра.


Якщо я не пізнаю себе, занедбую те, що всередині мене, чи не стану здобиччю свого ворога? Або як бути, коли «літати» справді важко, а  пройти процес оновлення, ой, як не хочеться...

Я - шукач!

Я той, хто шукає, шукаю своє призначення. У різних моментах різний. Як особистість, деколи відчуваю себе здатним руйнувати, ламати, або як казав Вова зі Львова: «Лупати скелю».

___

Я - шукач. Шукаю своє призначення. У різних моментах я різний. Різний, як особистість. Інколи відчуваю себе сильним. Можу ламати, руйнувати, як казав Вова зі Львова: «Лупати скелю». Зараз відчуваю себе слабким. Можу сказати про себе, що я є Роман, але це буде не те. Я шукаю себе. 

-Відчуваєш іноді себе самотнім?

Ніколи. Не знаю, як так, але мені добре, коли є сам з собою. Повністю. У мене так є: ловлю себе на тому, що забагато в соціумі, тоді йду. Думаю, що це через молитву. Я побачив це. Не впенений, як саме так спрацювало в мене, але коли молився, з часом з’явився смак молитви. Тобто засмакував її. Зрозумів, що з Богом це є  добре. Просто добре. Але ще пізніше зрозумів, що суть не в емоціях, а в Бозі. Це мене тягнуло на молитву. На ній ти є ТИ, зустрічаєшся з собою. І не заповннюєш цей час ще чимось: відео, іграми, щоб глушити цей голос. Ти залишаєшся на одинці з собою і розбираєшся зі своїми «пріколами і тараканами». 

До сих пір вчуся себе приймати. Коли мені було 14-15 років, зауважив, що маю речі, які мені не подобаються, або я часто опинявся в не дуже зручних ситуаціях. Навіть зараз розумію, що досі вчуся себе приймати. Наприклад, не вмію заробляти гроші, але хочу бути вільним в цьому і вміти це робити. Тобто, я не вмію цього робити - бачу, що мені це потрібне тому, що через це страждаю, це моя проблема, але тим способом себе лікую, вчуся приймати, любити, роблю помилки, і тис самим дозволяю Богові мене вчити через різні обставини та людей.

Є речі, які я вже прийняв. Колись не був задовелений свою зовнішністю. Це було дуже важко. Але знайшлися люди, які підтримали і допомогли це перейти, прийняти.

Ще раз хочу повернутися до того, про що ми говорили. Самотності немає, її не існує. Це починається в той момент, коли усвідомлюєш себе таким. Усе випливає з того, чи ти є собою, а далі любиш чи не любиш, приймаєш себе чи не приймаєш. 

-Чому саме Америка?

«American DREAM». Дитиною мені промили мізки  американськими мультиками та фільмами. Мабуть, через це, свого часу хотів опинитися тут. 

Тричі мені сказали «Ні». Два рази в Україні і один раз в Польщі. Мама дуже просила. Спочатку я не хотів і відмахувався від цієї думки, але все ж таки погодився. Вона хотіла, щоб спробував заради неї ще раз, один-єдиний раз. 

- Ти щасливий тут?

Вчуся. Систиматично-вправно.

Я говорив своїм друзям, що ми маємо святкувати свою молодість! Коли? Кожного дня. Кудичь їдеш - святкуй, працюєш - святкуй!

Коли сюди приїхав, в мене був Mercedes-кабріолет. Звучить пафосно, але це була стара машина. Я скидав дах і виїжджав на хайвей. Це було кльово, дуже кльово. А бувало все з точністю навпаки. Тому висновок очевидний  - це процес. Вчуся, просто вчуся щастя.

Призначення

Колись я читав психологію. Виявляється, можна прожити все життя через призму хвороби. Уяви, орел, який потрапляє в середовище курей, що з ним станеться, якщо його виховують кури? Його призначення літати над хмарами, підкорювати гори та скелі, він є птах, хижак..а тут порпається з курами на городі, шукає хробаків. 

Як на мене, то в цьому є якась суть. Одне з призначень - відновлювати себе, своє «я». Не робити рішень через якісь обмеження або призму хвороби. Потрібно йти за покликом свого серця, тоді ти не жалітимеш, що життя склалося так, а не інакше. Я кинув два універи. Один п’ять років тому, а інший - два з половиною, в Україні і Європі.

Колись мріяв про такий момент, коли їду машиною без даху по highway (анг. шосе), а наді мною йде на посадку літак. Так низько-низько. Або хотілося слухати музику в наушниках і їздити між хмарочосами. І таке сталося зі мною. Це не був дорогий Rolls-Royce, а старенький Mercedes, який вигляав кльово(сміється). Я мріяв про такий момент. Це сталося зовсім випадково, не чекав спеціально на цей літак, ні. Просто їхав і це сталося. Потім до мене дійшло, що колись мріяв про таке. 

-Щодо очікувань «інших»

Хочу поділитися ще такою думкою. Вона стосюється чужих очікувань. Існують такого різновиду питання: що ти робитимеш, якщо найближча твоя людина помирає та багато інших в такому стилі. Скажу про себе. Моя сім’я - це моя мама. Я увляю собі таку ситуацію: моя мама помирає. Як буду далі жити? Як не крути, батьки мають дуже сильний вплив на нас. Навіть, коли вони говорять «роби, як знаш», ми все одно робимо щось із розумінням того, що вони збоку дивляться. І це все є на глибинному рівні нашої психіки. Повертаюся до свого прикладу: моєї мами немає. І тут я зрозумів, що робив би зовсім інші кроки в своєму житті, ніж ті, які роблю зараз. Запитую в себе, що мені заважає це зробити? Тому, в складних ситаціях, коли щось обраємо, потрібно відсіяти все зайве і прийняти своє рішення.

-Як в тебе з татом?

Ніяк. У моєму житті не було тата. Батьки розлучилися, коли мені було 2. Його просто не було. Чи це травма? - Так. Боляче? - Було...коли я був малим. А зараз, зараз - це історія. Ми дуже рідко спілкуємося. 

Це дало свої наслідки. Колись я слухав одного спікера, який сказав, що кожен батько повинен подарувати своєму синові якусь проблему, мені подарували. Але з іншого боку (усміхаєттся), дякую Богові. Ця проблема створила можливість покопатися в собі, дізнатися більше про себе, така собі психотерапія. Тепер мені це допомагає спілкуватися з людьми, бачити людей, не те, що вони показують, а те, що мені вдається розгледіти. Можливо, це трохи егоїстично звучить, але, коли проходиш через різні проблеми, ти розумієш, як це насправді людям, навіть, якщо вони цього не показують, коли брешуть, що все добре, чи була в них сім’я, і хто їх виховував і тд. Наприклад, спілкуючись із дівчиною і знаючи те, що в її житті немає хороших стосунків з батьком, в багатьох випадках хтось може це використати не в дуже корисних цілях. 

У свої 15 бачив різницю між собою і тими хлопцями, які мали тата. Мої однолітки мають мужність, а я чогось боюся, тобто вони мають щось таке чого у мене немає. І запивував себе: чому так? Довго працював над цим і навіть досі працюю.

«Втікати зі свідомого»

Інколи я втікаю від реальності. Мені не зовсім подобається моє життя.

Уявіть собі, ви маєте якусь проблему, невирішене пітання - це ваш біль. Для того, щоб його вирішити, потрібно змусити себе напрягтися, створити дискомфорт. Щоб отримати комфорт, потрібно просто зараз від цього (проблеми) піти. У цій втечі нам допомагають різні речі: телевізор, коли я дивлюся його, не думаю про свої проблеми. Так само ігри, книги, музика, навіть люди, багато хто втікає «в інших людей», але все ж найпоширеніша втеча - соцмережі.

Наше «Бути» відображає наше «Мати». Щоби його змінити, треба міняти наше «Бути», а воно у свою чергу - це те, хто ти є зсередини, повністю. Саме воно відображає те, що ти маєш. Іноді люди хочуть показати своє «Мати», але вони не розуміть, що головне -  це «Бути». Якщо людині дати все, що хоче, через п’ять років вона повертається до себе на початку. Їй дали рибку, а не вудочку. «Бути» залишилося те саме. Якщо воно супер-круте, і ти маєш своє велике «Мати», то навіть, коли заберуть його, - тобі все одно, адже маєш велике «Бути» і за якийсь проміжок часу матимеш своє велике «Мати».

«Про Людей і мишей»

Мої друзі дорікали мені через те, що в один момент я зникав. От ми спілкуємося, зустрічаємося...і тут зникаю. До мене телефонують, пишуть, а я собі пішов. Можу не даватися чути місяць, навіть більше. Це своєрідне відновлення. Відчуваю, що потребую цього. Коли довгий час із людьми, розумію, що  гублю, трачу себе, забуваю, хто я є. Тільки коли один на один із собою у молитві, збираю себе до купи, віднаходжуся, лише тоді йду в люди, щоб там бути собою. І так по колу, втрачаючи себе знову, гублюся або ведусь на чиїсь очікування, піддаюсь маніпуляціям - тоді знову виходжу.

При цьому не відчуваю себе самотнім. Я маю себе. Одне, що залишиться в тебе і завжди буде з тобою, - це навіть не Бог, це ти сам. Ти в себе будеш завжди. Вибачте, навіть тоді, як  людина потрапляє в пекло, має себе, залишається собою. 

-Сім’я чи кар’єра?

Коли мене запитали про те саме минулого року, я, невагаючись, обрав перше. Тепер не знаю. 

Дуже не хотілося б мати жінку та дітей і не могти забезпечувати їх самостійно, з надлишком. Це для мене дуже важливо. 

Так  просто є. Якщо цього не зможу зробити, знову доведеться вчитися і пробачати себе в цьому. Невже мої діти мають бути в чомусь обмежені через те, що їхній татко не навчився заробляти гроші? 

- Який твій типаж дівчат? Що тобі найбільше подобається?

Щирість! Мене захоплює щирість, вірність, розуміння і відданність «у вогонь і воду» разом. Також прийняття мене чи з грошима я, чи без них, крутий чи не крутий. Незважаючи на ці речі, все ж значимішим є цінності, фундаментальні цінності: Бог, як константа, довкола якої все крутиться, розуміння того, що одного дня ми станемо перед Ним. Ну і, звісно, такі речі, як мудрість, краса, вона має мені подобатися, це важливо.

-Розмовляючи з різними людьми і ставлячи їм питання про супутника/-цю по житті,  співрозмовники часто вимальовували перед собою людей з тими якостями, які не завжди є в них самих. Чи ти гідний такої людини, про яку розповів?

Ми не можемо вимагати того, що не можемо собі запропонувати. Якщо б моя людина мала ті погляди і цінності, що і я, - вона б сподобалася мені. Але хотів би, щоб та людина була святішою, ніж я, принаймні сподіваюся (здається, він тихенько усміхнувся:)

-Як ти ставишся до представників ЛБГД?

Мені їх шкода. Так само як люди мають різні фізичні, психічні захворювання, так і ті мають хворобу сексуальності, патологію. Це можна вилікувати, пізнаючи істину. Якщо людина розуміє, що вона має зайвий груз, але хоче пізнати істину - потрібно його скунути, залишити. Припустимо, я хочу йти за Богом. І тоді йду, йду так, як можу, як відчуваю. В один момент розумію, що матюкаюся. Але я так виріс, мені так зручно говорити. Мені ще й говорять, що дуже круто і майстерно вживаю те чи інше слово.  Людям це подобається. Але вибираю йти за Ісусом. Ця погана звичка - частина мене, і я в праві вирішувати, відкидати її чи ні. Коли  люблю Його і хочу йти з Ним, то роблю свій вибір. Боляче дуже, ломить страшенно, падаю, але підіймаюся і йду далі.

Так само з сексуальністю. Якщо мені із самого дитинства, наприклад, подобаються хлопці, відчуваю потяг, але знаю мого Бога і хочу йти за Ним, то прошу Його допомоги, бо слабкий і не знаю, як з цим боротися. Тільки Божа благодать і праця над собою можуть направити людину на правильний шлях. Тільки це!

P.S. 

(від автора)

Коли ми когось любимо -  просто любимо. Усе. Немає зайвих слів, зникають кудись: «для чого?» або «навіщо?» - ми ЛЮБИМО. Чи не в цьому відчутті криється смак незбагненної загадки людських взаємин?

Відповідайте на це, як на мене, риторичне питання і.. Любіть! Багато навичок може опанувати людина, ще більше можемо  та любимо повчати когось, але зміст один і той самий - рух в напрямку розвитку, еволюції, прогресу.

Бро, сьогодні ти подарував Людям свою історію! Справжню і змістовну історію:)

Дякую Тобі!

Ром, найбільше чого мене навчила твоя розповідь - я дуже мало зустрічав таких людей, як ти, справді, дуже мало. Я тішуся, що нас об’єднує дещо більше, ніж цей текст, наші зустрічі, вікенди.. Нас об’єднує Він, який точно знає для чого і чому зводить такий різних людей.

Твоє БУТИ допомогло мені вдосконалити своє БУТИ!

Дякую❤️

______

P.S.S.

Якщо Ви одного разу читатимете мою книгу, в якій головний герой круто наливатиме колу і «фотографуватиме» очима, - знатимете, хто його реальний прототип🙃

____________

Ця істрія народилася завдяки:

Головний герой: бр. РОМАН

Головний редактор: НАТАЛІЯ СТАДНИК

Автор: МАР'ЯН КОСТЮК

_____________

Дорогий читачу, щиро дякую за твій час та увагу!

Далі буде!

#📇

з Нами тепло❤️