Рубрика: #МОЛОДИЙ_БОГОСЛОВ🗯

Тема: "ВЛАСНИЙ ДОСВІД" ( I ❤️ ME..або чому любити СЕБЕ ок🙃)

Любити себе - це добре! Не добре любити тільки себе!

Так можна сказати в декількох словах про головний меседж цієї статті.  Якщо ви любите себе - вітаю, ви на правильному шляху! Тут немає нічого нового, чого б ви могли навчитися чи пізнати. Трамайте фасон, і нехай вам щастить!

Проте,

як щодо тих, які люблять себе «трішки», або тих, що вважають: «як це можна себе любити? Це не правильно якось...»; мовчу вже про кагорту прихильників, що ставлять знак дорівнює між такими поняттями, як «любов до себе самого» й «егоїзм чи самолюбство».

То що, як бути???

Як не загубитися в усьому цьому?

Христос каже: «Люби ближнього твого, як себе самого».

Я люблю себе!

А може мені тільки здаєься, що люблю..?

Якщо ми вдумаємося у вищезазначені  слова, можемо відкрити нехитру правду про те, що просто необхідно любити себе! Саме тут чіпляється «блуд», який в кращому випадку збиває з пантелику, адже по-справжньому кепсько, коли людина неправильно розуміє поняття цих слів або ігнорує їх.

Кожна особа любить себе. Це не новина. Питання в іншому: чи правильно я вмію трактувати свою любов до себе. Погодьтеся, простіше запевнити когось в тому, що відчуваємо до нього(в своїй прихильності чи почуттях), ніж самому прийняти цю догму і жити нею.

Першим і найпоширенішим симптомом, який легко вражає безперебільшення кожного, - чиясь думка! 

Якась там цьоця, похресниця мого троюрідного брата, якого я бачив, можливо, двічі в своєму житті, сказала, що неправильно забирати більший шматочок торта зі столу. Потрібно поділитись з іншими або взяти менший; а, може, молодший двоюрідний  братик собі хоче його. На її скромну думку - це перші ознаки самолюбства. 

У своєму житті мені доводилося стикатися з різного роду обвинуваченнями такого штибу, як: егоїзм, самолюбство, нарцисизм(останнє улюблене). Сказати, що не варто нікого слухати, - неправильно. Варто слухати і прислухатися до думки людей, які насправді хочуть допомогти, які щось означають для тебе і вказують на помилки. Натовп інших «добродіїв» полюбляє кидати слова на вітер, щоб таким чином хоч якось вплинути, зачепити або просто пожартувати, показати свою зверхність. Тому, перед тим, як віддавати себе на «самобичування», - потрібно  не забути обдумати сказані слова й запитати себе, чи справді я такий-сякий? Де я міг припуститися помилки? Прислухайся до голосу близької людини. Та все ж, ти ж маєш свою голову на плечах!

Коли я був молодший і вважав себе типовим підлідком, ми з моїми друзями ганяли круглого на пасовищі ( в нас казали «на берегах»). Ділилися порівну, і гайда з’ясовувати, чия команда сильніша. Коли випадала принагідна нагода, майже, кожен намагався показати свої індивідуальні навички й вміння володіти м’ячем і водити суперника за носа. Якщо гравець захоплювався дріблінгом чи ігнорував товаришів по команді, на його адресу сипалися різного роду лайки, такі як: «от воділа», «самолюб нещасний», «та я казав, що такий егоїстів в команду брати не треба..»

Егоїзм, самолюбство, нарцисизм - це побічні ефекти, корені якого, ми асоціюємо з любов’ю. Між цими різноманітними словами, окрім синонімів, спільного обмаль. Тому й не дивно, що тоді «великі» юні футболісти не шкодували слів, щоб присоромити і якось вплинути на того, хто не хотів ділитися м’ячем. 

Егоїзм - це власне «я». Тобто я, як моє бажання. Так в свою чергу й інші слова такі, як нарцисизм і самолюбство. Всі вони в своєму значенні містять просту істину - власне бажання. (Я хочу, щоб сталося так і так!!! Бо я так хочу!!! Я сказав! Так має бути!)

Де нам тоді було знати, що це просте бажання привернути до себе увагу або чергова можливість похизуватися з м’ячем? Дуже сумно і «небезпечно», коли ображаємо одні одних всілякими назвами, вважаючи, що це натуральний егоїст, який любить тільки себе...

Що означає справжня любов до себе?

Любити себе - це бажання ставати кращим, досконалішим, щасливішим, щоб завдяки набутим вмінням і досвіду могти ділитися з іншими. В цьому, як на мене, запорука Христової науки. Я приймаю себе, пізнаю, шліфую, падаю і встаю, щоб розуміти, любити себе - це постійна праця над собою. Тільки вона допомагає пізнати інших людей через призму власного досвіду, через особисті зусилля можемо сказати, що любимо ближнього.

Іншими словами: любити себе важче, ніж будь-кого іншого, але, тільки полюбивши, можемо любити інших тому, що вміємо і знаємо, - це не так просто! 

У своїй книзі «Людина у пошуках справжнього сенсу» Віктор Франкл розповідає різноманітні жахливі, але пережиті ним події. Однією з таких є парадоксальна історія, у якій йдеться про момент, коли охоронці концтабору проявляли співчуття, подекути навіть милосердя до ув’язнених. Інша їхня протилежність - наглядачі, або старші бараків, які лаялися і зганяли злість на своїх товаришів.

Якщо перенести цей момент в нашу площину, можна зробити наступне припущення: кожна людина - це дзеркало, яка показує свій внутрішній світ. Якщо мій досвід травмований або зранений - відповідно це може проявлятися в майбутньому у різноманітних формах.

Усі ув’язнені разом з наглядачами, старшими бараків, охоронцями жили в одному місці - концтаборі. Так, вони мали різні ролі, і кожен ніс свій хрест, але ніщо їх не обмежувало проявляти милосерця одне до одного. Нам завжди випадає нагода вибрати, якими ми будемо: добрим чи дуже добрим:))

Спочатку ти любиш себе

Потім ти любиш світ

Потім світ любить тебе

Люби себе...

Але,

завжди пам’ятай, що з’їсти найбільший шматочок торта або обвести всіх супротівників з чужої команди і забити красивий гол у футболі, або щось інше - це бажання, нормальне і звичайне прагнення людини показати себе. Всі так роблять, і цього не заборониш. Проте можна навчитися, навчитися любити СЕБЕ. Цього потрібно і необхідно прагнути весь час, постійно, адже в питання людських емоцій, відчуттів весь час мусимо бути в тонусі. В протилежному випадку стаждатимуть рідні й близькі люди, та й навіть ми.

Любити себе, направду, є добре! 

НЕдобре настає тоді, коли ми не чуємо, не бачимо того, чого потребують інші, ігноруємо їхні бажання і потреби. Такими починаємо любити себе, а з цього з’являється різноманітні побічні ефекти..

Для мене важливо, щоб ті люди, яких я люблю, або показую свою до них прихильність це відчували. Не завжди стається так, якби мені хотілося, але я знаю, що стараюся і докладаю зусиль для того, щоб вони це розуміли.

Любов до себе - це повага, це ті рішення які я приймаю і які мені подобаються, це можливості і моменти, коли я відчуваю себе важливим і від мене щось залежить. Можна назвати ще з десяток факторів, які тісно переплітаються з любов’ю, але вона найперше повинна провлятися, відзеркалюватися на інших, на наших ближніх. 

Люби ближнього твого, як себе самого!

Люби себе і ти зрозумієш, як любити інших. Ділися собою з ними)

P.S. 

Добре когось повчати, але набагато важче виконувати все те, що написано. Якось змирився з тим, що в житті доволі часто не вдається досягнути повної гарманії. У вас теж таке трапляється? Тоді бажаю нам із вами ще більше прагнути і йти, хоч маленькими, але впевненими кроками. Все вийде! Тільки не зупиняймося))

_______________

Редактор: НАТАЛІЯ СТАДНИК

Автор: МАР'ЯН КОСТЮК

_______________

Дякуємо Вам, що читаєте нас!

Розкажіть про наш проєкт своїм друзям!

І найголовніше, не забувайте, що кожен з нас - незбагненний мікровсесвіт зі своєю історією!

Якщо Ви хочете поділитися своєю історію пишіть сюди

👇🏻👇🏻👇🏻 

Інстаґрам: @kostiukmarian

Facebook: Мар'ян Костюк

E-mail: mariokostiuk98@gmai.com