Рубрика: #МОЛОДИЙ_БОГОСЛОВ🗯

Тема: "ВЛАСНИЙ ДОСВІД"(чому варто навчитися говорити з собою:)

..запроси себе на РАНДЕВУ..💁🏻‍♀️

Колись натрапив на хорошу практичну пораду. Не пригадую весь контекст історії, яка слугувала прикладом головного меседжу, але суть зрозуміла: потрібно навчитися знаходити час, щоб піти на побачення з собою. 

Для того, щоб запросити когось на рандеву(мені здається це звучить якось сексуальніше :), потрібно найперше - наважитись на цей вчинок. БАЖАННЯ в цій справі відіграє ключову роль! Для того, щоб досягнути поставленої цілі(в даному випадку піти на прогулянку), можна й гори звернути, чи не так?😏 Коли хочеться побачити кохану особу, будь-яка невпевненість чи страх, хоч якими  жахливими не видавався б,  не можуть дорівнювати втраченій можливості добре провести час.

Що таке фустрація? Знаєте?

Незважаючи на вашу відповідь, давайте ще раз зазирнемо до Вікіпедії.

Фрустрáція (від лат. frustratio — омана, марне очікування) — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці в те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйнятими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта.

Вчора я відчував фустрацію. Я її пережовував, прицмокував, потрібнював зубами..але ніяк не міг ковтнути. Вчора(моє вчора - це 12 квітня; всі католики, за Григорянським календарем в цей день святкували празник Воскресіння Ісуса Христа) було грандіозне свято і направду гріхом сумувати в такий день! Але стан, який напосівся на мене, ігнорує будь-які святочні дні, йому начхати на визначні дати. Він просто існує. Це його час і він аніскілечки не хоче ділити тебе з іще чимось.

Я відчував спустошення. Гадаю, це найправдивішим стан. Спочатку думав, що це чергове «вигорання», яке стається періодично після яскравих і пам‘ятних подій. Потім припустив, що це може бути втома..або втома і вигорання вкупі..або мене просто хтось зурочив(врік). В цей момент була пустка. Окремо існували два світи. Той, що довкола мене і я, як незалежна й цілком автономна одиниця норову і невдячності до цього життя. Я сказав невдячності? Я мав на увазі байдужості. Мені було байдуже. 

Якщо поглянути на цю сцену під іншим кутом, то в результаті мого лінькуватого бажання брати хоч якусь участь в своєму житті + самонавіювання, що хтось мені щось винен + підла жалість до себе(ой, який я бідненький), все це в результаті склалося в цікавий калейдоскоп байдужої фустрації.. Але навіть ці слова - це не аналіз, радше щось таке, що називається: «не чіпайте мене, бо я не знаю, що зі мною коїться».Якщо лаконічніше і простіше - вчора я був какашкою💩, яка не знала чого хотіти від життя..чого хотіти від себе.

Для того, що почати говорити з собою, інколи доводиться докотитися до рівня «какашки», або навіть ще глибше. Наступне рішення, від якого залежить наскільки довго ви будете «марити» цим станом залежить від вас. Та й узагалі, перебувати в такому стані, чи ні - знову вирішувати Вам! Можна сказати собі:« «не зараз, мені не до себе» і проігнорувати цей сигнал; натомість можна вчинити й по-іншому, почати цікавитися власним внутрішнім світом, запитувати в себе,  «ну що там, як справи?»

Моменти спустошення, вигорання, не бажання нічого іншого, окрім спокою - виявляється в різноманітних формах і називається різними назвами. Тому, якщо ви переживали щось подібне, як описано вище, або близьке до того, скоріш за все, настав час ПОГОВОРИТИ З СОБОЮ!

Універсальних ліків немає. Для того, щоб пережити цей стан доводиться вдаватися до різних засобів. Нижче  хочу залишити декілька істин, які довелося пережити на собі і здобути щось таке, що ховається під загадковою назвою «досвід». Можливо вам знадобиться:

Прийми одвічну істину: помилятися - це нормально.                                                           

• Помиляються всі. Абсолютно всі. Від малого до старого, кожен спотикається і падає. Питання в тому, як скоро ми підведемося? В моєму випадку, я розумію, що цей стан - це суміш різних обставин, настроїв соціуму, власних переживань та сумнівів. Моя неготовність сприйняти «себе-какашку» дорівнювала нулю. Тому пам‘ятай, якщо ти сьогодні ходиш рівно і впевнено, прийде такий день, коли ти впадеш. Будь готовий до цього. Сприйми це спокійно.

«Зцілення часто через біль приходить» (Авіцена).

• Тонкощі наших упадків - це безпосередньо внутрішня терапія, духовне гартування. Для того, щоб підвестися, потрібно знайти в собі сили, а для того, щоб їх знайти - пірнути в себе! Щоб дослідити і знайти епіцентр болячки, причину падіння, потрібно знати про масштаби проблеми і з‘ясувати, як можна їх вирішити. Занурюватися в себе не завжди приємно. Це доволі боляче, якщо не доводилося практикувати такого раніше. Та все ж -  це НЕОБХІДНО!

Навчися слухати себе і ти зрозумієш, як потрібно жити!          

                                                         

• Якщо ти впав, «пірнув в себе»...інтенсивно намагаєшся вилікувати внутрішні язви, будь ласка, прислухайся до себе! Коли мені боляче, я хочу зупинити це подразнення, вилікуватися. На підсвідомому рівні хапаюся за різноманітні речі/спогади/думки, аби швидше зупинити це все, адже мені боляче! Я знаю, що тільки, шукаючи, знайду ліки. Потрібно прислухатися до інших, щоб стати здоровим, але НЕОБХІДНИМ(знову ж таки) є те, що називається: почути/прислухатися до СЕБЕ. У нас самих знаходиться істина, вона закладена там, і наш організм (у цьому випадку духовна його частина) містить в собі імунітет, який допоможе вилікуватися. 

Ці поради-практики однозначно потрібно піддавати СУМНІВУ, і самотужки досліджувати, адже це мій куций досвід, мої ліки для самого себе. А ви є ви, і ніхто краще за вас самих не зможе і не зрозуміє вас. Не змушуйте себе страждати надмірно, невиправдано і безкорисливо. Болить? - Лікуй! Повторюся ще раз: падати - це нормально, але лежати і шкодувати себе - це безглуздий обман від якого страждатиме знаєте хто, вгадайте??? Головне наважитися і пам‘ятати, для того, щоб зцілитися, потрібно вчитися прислухатися до себе і бути готовим пройти своєрідне очищення:)

На кінець хочу побажати Вам бути щасливими і здоровими як фізично, так і духовно. Усе наше життя в Божих руках, але не слід забувати, що Він безсилий без нас самих, адже це в наших інтересах бути здоровими.

Сенека пише: «Запитаєш,- мовив,- чого я домігся? - Я почав бути другом сам собі». Чималого, скажу, домігся: ніколи не буду самотнім. А ще, вір мені, хто став другом собі, той буде другом для всіх інших». 

Як це бути другом самому собі - не знаю, хоч вбийте! Але чесно скажу, що вчуся цього мистецтва. Чого бажаю і Вам! Вчіться розуміти, лікувати і ЛЮБИТИ себе, адже ми самі - це найважливіше, що в нас є.

P.S.

цю практику варто періодично повторювати і заглиблюватися в себе не тільки тоді, коли «криє», а також тоді, коли все в нас добре. Говорити із собою потрібно, цього необхідно навчитися, якщо навчимося цього самі, то й зможемо допомогти іншим. Варто лише захотіти, варто лише наважитися і запросити себе на рандеву! Піти прогулятися чи поцікавитися в себе, що переживаємо, чи що нас турбує; зробити для себе приємну дрібничку чи просто помовчати.. 

Будьте певні, ви знайдете спільну мову..і запросіть нарешті себе на РАНДЕВУ...💁🏻‍♀️ просто так)


_______________

Редактор - НАТАЛІЯ СТАДНИК

Автор - МАР'ЯН КОСТЮК