Рубрика: #мої_думки_ТИХІ🤷🏻‍♂️#TAKE_YOUR_TIME

Якщо в моєму житті не стається нічого поганого, чи можна назвати це 

Щ А С Т Я М ???

Точка А...

Жив і не тужив на цьому білому світі Петро. Із раннього дитинства на його долю випало немало випробовунань, негараздів та невдач, з якими чоловік намагався давати собі раду. Одного дня, поспішаючи додому з роботи, він потрапив у жахливу аварію. Але найстрашніше сталося потім, коли лікар сказав Петрові, що відтепер чоловік не зможе ходити.

Проходили місяці, човен часу поступово відносив цей страшний день із пам’яті бідолахи, який розумів, що нічого не вдіє, а жити якось треба - вів непросту боротьбу, але саме завдяки їй отримував неймовірний заряд і мотивацію продовжувати це робити знову і знову.

Спочатку це були такі елементарні потреби: приготувати їжу, сходити в туалет, вкластися спати. Із кожним днем навички чоловіка покращувалися, і все простіше він давав собі раду в побуті. Пройшло ще трохи часу і Петро відчував себе не менш повноцінним за інших людей. Часом він згадував про цей страшний день, який розділив його життя на «до» і «після» , але щоразу це приносило все менше і менше болю, і чоловік навчився давати собі раду з такими критичними ситуціями.

...

Уявіть собі, що на іншому кінці планети жив такий собі Павло. Ще з ранього малку сусідка любила примовляти, що це не хлопець, а золото. За що він би не взявся - все виходить добре. Потрібно зробити щось по господарству - Павло майстер на всі руки, знадобиться комусь мудра порада - вислухає і дурного не порадить! Словом справжнісінька рідкість в наші часи.

Роки непомітно злетіли і чоловік неотямився, як зрозумів, що йому вже за тридцять, а в нього ані жінки, ані дітей. Колись Павло хотів пов’язати своє життя з наукою, але в останній момент передумав і дав собі спокій. Відкрити власний бізнес, щоб не їздити зі своїми друзями на заробітки, - руки теж не дійшли. Тому чоловік обрав спокійний спосіб життя. Звичайну роботу, яка змогла б його прогодувати, і по-можливості потрошки щось відкладати, так би мовити на майбутнє.

Коли пройшло ще трохи часу, хоча сам не хотів цього визнавати, Павло зрозумів, що він спиваєть. Спочатку звинувачував тих людей, яких нещодавно називав своїми друзями, адже він любив погаласувати і проводити час у великій компанії, але кожного разу, опиняючись сам на сам зі  своїми проблемами, чоловік розумів, що відчуває дисгармонію, брак задоволення від життя, відсутність спокою. 

Точка В...

Люди надзвичайно розумні! У цьому мені донедавна вдалося переконатися цілковито. На instagram сторінці нещодавно випитував у людей про щастя, а також чи можна окреслити щастям те, коли в нашому з вами житті нічого поганого не стається. 72% опитаних вибрали першу запропоновану відповідь, тобто «Так», натомість 28% - твердо заявили, що «Ні», що все не так просто.

Процес «доколупування» до правди мені дуже подобається. Ну ж погодьтеся, мало все ж таки тицьнути на екран телефона і сказати, я за те чи інше. Тому, щоб трішки розфарбувати цей процес, я взявся питати: «чому ви так думаєте? ви, точно, впевнені у своїй відповіді? Що ж тоді для вас щастя?» 

Моя вчителька з англійської одного разу сказала, якщо ти зрозумів вивчену тему, поясни її тому, хто в ній «темний ліс». На привелике здивування у вище зазначеному опитуванні участь взяла майже ціла сотня людей, 20% з яких розтовкмачили мені, чому вони так вважають, а не інакше. Я по-справжньому «кайфанув», не тільки перечитуючи приклади чи цікаві філософські порівняння, навпаки, мені хотілося уявити себе на місці тої чи іншої людини, щоб відчути на собі, пережити так би мовити цю ситуацію. Щиро дякую Вам усім, малослівним та багатослівним. Ваша небайдужість, можливо, в таких дрібних речах для Вас і таких важливих вчинках по відношенню до мого прохання, як це опитування, - цінується мною. Дякую ще раз!

Мені хочеться, щоб кожен з вас, який перечитуватиме цю статтю, залишився при своїй думці, адже в кожного вона є, навіть якщо ми не хочемо цього визнавати. «Багатослівні» сказали дуже багато змістовних слів, про які можна багато роздумувати. Якщо все узагальнити, то виходить так, що щастя має присмак/відтінок/колір вдячності або гармонії. Для декого це поняття вимірюєть в кілограмах, тих чи інших матеріальних речей, а хтось утнув, що це радше матриця, як і саме життя. Висновок - очевидно кожному своє! Не хочу робити поспішних передбачень, але, напевно, всі переживаєють це по-своєму, адже неправильно говорити про те, що ти не знаєш. Люди щасливі тому, що пізнають щастя у свій спосіб, «доколупуються» до тієї правди, яку вона хочуть пізнати.

Точка С...

Ефект дежавю, неначе незнайомець в багато людному натовпі. «Ти його десь, точно, бачив» - підказує ум. «Але де?» - пригнічено розводить руками інтуїція.

Я знаю багато людей. Дуже-дуже різних людей. Тих, що вірують в Бога, і не дуже. Заможних і не бідних, непримітно-простих і божевільно-складних, як небо в осінню пору..дуже різних людей. Багато із них хочуть зробити щось визначне в своєму житті. Наприклад, всиновити дитину чи поїхати за кордон і спробувати себе в ролі волонтера, або опікуватися сиротинцем і тими, хто там живе. Люди хочуть залишити слід після себе!

Тепер з’єднуємо точки!

Щастя - це постійний рух. Ви ж знаєте, що ми ніколи не стоїмо на місці? Вперед чи назад, вверх або вниз - ми перебуваємо в русі. 

Постійно! Найкращий індикатор - наш емоційний стан.

Моє щастя - це рух і ріст! 

Незважаючи на умови та обставини, фізичне самопочуття і настрій, я або рухаюся, розвиваюся, намагаюся робити все можливе для того, щоб відчути цей смак життя, як Петро, або опускаю руки, здаюся і спостерігаю, як повільно перетворююся на Павла, який нічого не робить, тільки шукає, як заглушити біль добровільної і свідомої втрати.

Моє щастя - це всі ті визначення і думки, як і у вас, і нічого нового переставлені слова в реченні вам не скажуть. Зміст же той самий. 

Але наш з вами зміст залежить від нас самих. Весь секрет в тому, що нам потрібно про це пам’ятати настільки часто, наскільки ми цього потребуватимемо. До прикладу, я хочу бути щасливим: повторюю собі, що в моєму розумінні щастям - це гармонія і вдячність. Так, за деякий час про це забуду, але коли мені знову захочеться пережити подібні відчуття «внутрішньої рівноваги», повинен себе запитати, а точніше відчути, озирнутися довкого: хто біля мене, які люди мене оточують, який я чуюся на силі і яке джерело моєї сили???

У суспільстві з’явився новий тренд: «відкладати все на невизначений термін» (іншими словами, ви знаєте, що я маю на увазі, але мені не хочеться вживати цей термін.)

Моє щастя - це розуміння того, що не потрібно одразу ставати лікарем-хірургом чи волонтером в Африці, щоб рятувати життя. Для початку потрібно збагнути і прийняти ті обставини (всі обставини), в яких я живу, і зрозуміти, що я можу зробити для себе і для інших!

Дуже сумно, коли в процесі внутрішнього аналізу людина стикається з найпершим, елементарним і ключовим питання: чи готовий я змінюватися? Якщо щастя - це абстрактне поняття, а в моєму випадку  воно подібне на ріст і розвиток, то автоматично повинен розуміти, що готовність змінюватися, виходити із зони комфорту, ставати вимогливішим до себе, дисциплінованішим - це необхідність! У протилежному випадку я стою, тобто падаю вниз..

P.S.

Працюючи над цією статею, я стикнувся із абсурдною ситуацією, роздратуванням та безмістовною агресією на те, що стається в нас перед очима. Взявшись за текст,  приділив йому 3-4 дні, щоб зібратися докупи і змогти передати те, що я переживаю, і як бачу цю ситуацію. 

Ця стаття не про коронавірус  - це наші з вами слова про щастя, яке інколи залежить, а інколи зовсім не залежить від того, хто або що впливає на тебе чи на мене!

Сьогодні я приймаю виклик! А, може, просто бачу його набагато чіткіше, ніж до цього? Виклик на різних фронтах, особливо на рівні нашого здоров’я. Від мене залежить, як я поведуся в цій ситуації і в цьому часі, як використаю можливість стати волонтером (берегтиму себе і своїх рідних, виконуючи усталені приписи, або просто сидітиму вдома не наражаючись на небезпеку), лікарем-рятівником своїх можливостей (не вбиватиму час у соцмережах, обговорюючи усоте про те чи інше нещастя, а краще візьму і почитаю книжку) чи просто справжнім християнином (мотитумусь за здорових і хворих)...

Ми знаємо все! Ми люди надзвичайно розумні, можемо вберегти себе і тих, кого любимо! Питання лиш одне, чи готовий ти прийняти свій виклик???



_______________

Головний редактор - НАТАЛІЯ СТАДНИК

Автор - МАР'ЯН КОСТЮК